Головна » Файли » На допомогу » Батькам

Батьки і діти! Як порозумітися!
29.04.2015, 09:24

      Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові.

      Ми не можемо чекати, щоб губка ввібрала в себе воду, якщо ми покладемо її в оцет. Вона може ввібрати тільки те, що оточує її. Також і діти "вбирають" те, що знаходиться в їх оточенні.

     Запитайте себе: виконання яких норм чекаєте Ви від вашої дитини? Чи відповідаєте Ви цим нормам? За що виступає Ваша сім'я? Який приклад Ви даєте вашій дитині? Чи виражаєте Ви часто незадоволення, лаєтесь, критикуєте інших і зупиняєтесь на негативних думках? Чи хочете Ви, щоб Ваші діти були такими? Чи Ви маєте у вашій сім'ї високі норми, живете самі відповідно цим нормам і чекаєте цього від ваших дітей? Чи розуміють вони, що людям, які належать до цієї сім'ї, необхідно відповідати Вашим вимогам, що окремі вчинки і погляди небажані?

КАТАЛОГ ВПЛИВУ НА ДИТИНУ НЕГАТИВНИХ  БАТЬКІВСЬКИХ РЕАКЦІЙ

1 .Наказ, директива, команда.

Ці повідомлення говорять дитині, що її почуття або вади неважливі; вона має діяти відповідно до того, чого хочуть батьки («Мені неважливо, що ти збираєшся робити: негайно йди додому»). Вони повідомляють про неприйняття дитини такою, якою вона є в цей момент, і спричиняють страх перед батьківською владою. Вони можуть зумовлювати відчуття образи, злості, опору й повідомляти ди­тині, що батьки не довіряють судженням або зді­бностям дитини.

2.    Застереження, попередження, погроза.

Ці реакції батьків спричиняють у дітей відчуття страху та покірності («Якщо ти цього не зробиш, то пошкодуєш»). Вони також можуть спричиняти опір і ворожість, як наказ, директива, команда. Ці повідо­млення говорять про те, що батьки не поважають бажання і почуття дитини. Ці повідомлення також викликають у дитини бажання «випробувати» бать­ківську погрозу для того, щоб побачити, чи батьки дотримуються слова.

3.    Вмовляння, моралізування, присоромлювання.

Ці повідомлення кладуть на дитину тягар зовніш­нього авторитету, обов'язку. Діти можуть відповіда­ти на всі ці «повинен», «потрібно», «необхідно» опо­ром і ще сильнішим відстоюванням своєї позиції. Вони можуть змусити дитину відчувати недовіру з боку батьків або викликати в неї почуття провини.

4.    Поради, готові рішення.

Такі повідомлення діти часто переживають свід­чення того, що батьки не довіряють здатності дити­ни самій прийняти рішення. Вони можуть призвес­ти до формування у дитини почуття залежності й припинення розвитку самостійності. Поради часто передають почуття переваги батьків над дитиною. У дитини також може з'явитися відчуття, що батьки її зовсім не розуміють. Поради можуть привести до того, що дитина перестане розвивати свої ідеї.

5.    Нотації, повчання.

Діти зазвичай ненавидять нотації. Повчання ро­блять з дитини учня, створюють відчуття підпоряд­кованості, неповноцінності. Діти часто не сприй­мають батьківських аргументів і, як дорослі, не люблять, коли їм доводять, що вони не праві. Іноді діти воліють ігнорувати факти.

6.    Критика, незгода.

Ці повідомлення, мабуть, більше за інші спри­чиняють у дітей відчуття неадекватності, тупості, нікчемності. Оцінки і судження батьків дуже впли­вають на «Образ Я» у дитини. Як батьки говорять про свою дитину, так дитина буде говорити сама про себе. Оцінювання змушує дітей приховати свої почуття від батьків. Часто оцінка і критицизм при­зводять до того, що діти відчувають: вони погані, батьки не люблять їх. Часто вони сердяться на все це, може навіть виникнути ненависть до батьків.

7.    Похвала, згода.

Всупереч поширеній думці, що похвала добре впливає на дитину, вона часто дає негативний ефект. Позитивна оцінка, що не відповідає «образу Я» дитини, може викликати ворожість. Відсутність похвали в родині, де зазвичай часто хвалять, може бути зрозуміла дитиною як критика. Похвала часто сприймається дитиною як маніпуляція — як спосіб м'яко змусити дитину робити те, що хочеться бать­кам. Діти часто бентежаться, коли їх хвалять при­вселюдно, перед друзями. Іноді діти виявляють, що батьки їх не розуміють, коли хвалять. Діти, яких часто хвалять, можуть звикнути до похвали, стати залежними від неї і навіть вимагати її.

8.    Обзивання, глузування.

Можуть мати руйнівний вплив на образ «Я». Найпоширеніша відповідь на це — послати пові­домлення назад. Якщо таке повідомлення йде від батька з метою вплинути на дитину, це зменшує ймовірність того, що дитина зміниться за допомо­гою реалістичного погляду на себе. Замість цього дитина знецінить батьківське повідомлення.

9.    Розрада, підтримка.

Ці повідомлення не надто допомагають. Роз­рада може дати дитині відчути, що її не розуміють. Батьки втішають, адже вони засмучені, що дитині погано. Такі повідомлення говорять дитині, що ви хочете, щоб вона припинила відчувати те, що від­чуває. Діти можуть розглядати розраду як спробу змінити їх і часто перестають довіряти батькам. Ці реакції часто можуть зупинити подальшу комуні­кацію, тому що дитина відчуває, що батьки не при­ймають її переживання такими, якими вони є і хоче, щоб вони швидше припинилися.

10.   Відволікання, перетворення на жарт.   

Дитина вважає, що не цікавить батьків, вони не поважають її почуттів. Діти дуже серйозні, коли хо­чуть поговорити про щось. Дражніння, жарт можуть змусити їх почуватися скривдженими. Відволікан­ня дітей від важких почуттів може дати тимчасовий ефект, але почуття не минають. Відкладені про­блеми рідко розв'язуються самі по собі. Діти, як і дорослі, хочуть бути вислухані, вони вимагають поваги.

Категорія: Батькам | Додав: Chechelnik
Переглядів: 529 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]